Брати Кузнєцови зі Змієва: двоє проти війни, один — назавжди в строю

Сергій і Богдан Кузнєцови — брати зі Змієва, які ще підлітками зрозуміли, що таке війна. У 2014, навчаючись у Зміївській школі №2, вони вже долучалися до волонтерського руху: плели маскувальні сітки, допомагали фронту.
Із самого початку Сергій, старший, мав чітку мету — стати військовим. Попри проблеми зі здоров’ям і відмови військкоматів, він наполегливо добивався права служити. І добився.
Сергій вступив до 93-ї ОМБр «Холодний Яр», мав позивний «Сєня». Після навчання — одразу на передову під Волноваху. Луганщина, Донеччина, участь в ООС. Його молодший брат Богдан також став контрактником, служив у Нацгвардії, брав участь в ООС. Обидва зазнавали поранень, але приховували це від мами — щоб не хвилювалась.
️ У червні 2022 Сергій героїчно загинув під Ізюмом. Йому було лише 22. Похований у рідному Змієві. За кілька годин до загибелі він востаннє поговорив з братом телефоном.
Після втрати Сергія Богдан демобілізувався. Нині він доглядає за мамою, разом із дружиною виховує доньку, яка народилась під час повномасштабного вторгнення. Продовжує волонтерити.
Сергія Кузнєцова посмертно нагороджено Орденом «Кров за Україну» та Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Богдан після захисту Рубіжного був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Один брат залишився на полі бою назавжди. Інший несе пам’ять про нього щодня. І ми пам’ятаємо. Навіки.