️ Розвідник, який не ховається за спинами: історія 22-річного Захисника Артема Григоренка зі Зміївщини

Йому лише 22, але за плечима — бої, які не кожен дорослий витримає. Артем Григоренко — розвідник 54-ї окремої механізованої бригади. Хлопець із селища Зідьки Зміївської громади, який після школи здобув фах адміністратора готельно-ресторанного бізнесу, у 18 пішов служити строкову в Десантно-штурмові війська. Повномасштабне вторгнення змінило все.
Після поранення у 2023 році став непридатний до ДШВ. Але не зняв форму — підписав контракт і приєднався до сухопутних військ. Зараз Артем — у бригадній розвідці. У складі розвідувальної групи виконує бойові завдання на найнебезпечніших напрямках.
«Бути захисником — це стояти між небезпекою і тими, кого я люблю. Це відповідальність, яку я прийняв свідомо», — говорить Артем.
Його перший вихід — це не навчання, а 26 діб пекла біля Верхньокамʼянського. Безперервні штурми, холод, виснаження, небезпека — він тримав позицію. Мінував передній край, зривав атаки ворога. Завдяки його діям — щонайменше три штурми були знищені.
Інший епізод — зачистка будівель. Разом із побратимами Артем знищив двох окупантів, ще чотирьох — взяли в полон. Одного з них — особисто. Але далі — удар дронів. 22 FPV за кілька годин. Попри шквал ворожого вогню, Артем вивів полонених у тил. І повернувся — евакуювати своїх.
Це історія про зрілість, що приходить надто рано. Про тих, хто не ховається, а йде вперед. Артем Григоренко — один із них. Воїн, що воює не за славу, а за мир.