Хвилина мовчання

Сьогодні мало б виповнитися 46 років нашому землякові, воїну, Герою — Олександру Коломиць.
Він народився і виріс у селищі Вирішальне. Там пройшло його дитинство, там закінчив школу, там працював і жив серед тих, хто його щиро любив.
Мама, брат, дружина, дві донечки… Для них він був опорою, добрим і турботливим, справжнім господарем дому.
Його знали як людину з «золотими руками» — усе вмів, усе ладнав, завжди допомагав іншим.
Коли ворог прийшов на нашу землю, Олександр став до зброї.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового відділення.
Виконував бойове завдання під Вербовим, Пологівського району Запорізької області.
27 грудня 2023 року його життя обірвалося на фронті — там, де вирішувалася доля нашої країни.
Тоді Герою було 44 роки.
Тіло воїна повернули лише через рік, під час одного з обмінів.
І тільки тоді рідні змогли провести його додому, на рідну землю, де чекали його руки, його голос, його тепло…
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю людини, яка жила просто, працювала чесно і загинула, як справжній син України.
Помовчимо хвилину…
Нехай цей спокій і тиша будуть даниною вічної пам’яті усіх полеглих!