Пам’яті Павла Андрійовича Приймака

11 вересня 2025 року на 76-му році життя раптово пішов у засвіти Павло Андрійович Приймак — людина великої культури, високої професійності й надзвичайної порядності.
Він понад десять років очолював Зміївську філію «Укртелекому», залишивши після себе не просто оновлене підприємство, а цілу епоху розвитку зв’язку в колишньому Зміївському районі,області та Україні.
На посаду керівника Павло Андрійович був обраний у жовтні 1988 року — у час, коли Зміївський районний вузол зв’язку перебував на останніх позиціях у Харківській області. Молодий, енергійний науковець-радіофізик, випускник і співробітник кафедри космічної радіофізики Харківського державного університету, він мав за плечима десяток наукових праць, але взявся не за лабораторні дослідження, а за практичну справу — відродження зв’язку на Зміївщині.
І вже через пів року Зміївський вузол зв’язку вийшов з останнього місця в області — і вперше став одним із лідерів.
Під його керівництвом підприємство багато років утримувало перші позиції за всіма показниками.
Саме за ініціативи Павла Андрійовича у 1993 році в місті було встановлено квазіелектронну станцію «Квант», завдяки якій вдалося повністю телефонізувати Зміїв.
У 1994-му — введено нові потужності у Слобожанському, Зідьках та інших селах громади.
Під його керівництвом у Змієві вперше в Україні було створено виробничу лабораторію технічної підтримки і ремонту, а телеграф переведено на комп’ютерну основу.
Саме він став ініціатором поділу електро- та поштового зв’язку в системі РВС України, подав понад 50 раціоналізаторських пропозицій, що поліпшили роботу галузі.
За свій внесок у розвиток зв’язку Павло Андрійович неодноразово був відзначений почесними грамотами, дипломами та медалями Міністерства зв’язку України.
Він був членом виконкому Зміївської міської ради, депутатом обласної ради, активним і авторитетним представником громади.
Та понад усе Павла Андрійовича знали як щирого, розумного, світлого чоловіка, який умів слухати і допомагати.
Його поважали колеги, любили друзі, цінували в громаді.
Він був відданим батьком, турботливим дідусем, люблячим чоловіком, справжньою Людиною з великої літери.
Минуло 40 днів, як немає поруч цієї світлої людини.
Та пам’ять про Павла Андрійовича Приймака — його справи, доброту і щирість — назавжди залишаться у серцях усіх, хто його знав і шанував.