Пам’яті Михайла Івановича Чепурного

Минув рік, як пішов із життя коханий чоловік, турботливий батько й дідусь, відданий колега, професіонал і лікар з великої літери — Михайло Іванович Чепурний.
Народився 16 листопада 1949 року в селі Авдіївка Чернігівської області, у родині, де був наймолодшим із чотирьох братів. Від батьків успадкував працьовитість, щирість і любов до людей. Після закінчення школи вступив до Харківського медичного інституту, де поєднував навчання з роботою, набуваючи практичного досвіду у міських лікарнях.
Свою лікарську діяльність у Змієві він розпочав у 1972 році — у хірургічному відділенні. З часом очолив відділення, працював заступником головного лікаря, а останні роки керував трансфузіологічним відділенням Зміївської ЦРЛ.
Михайло Іванович врятував життя тисячі пацієнтів. Його високий професіоналізм, майстерність і «золоті руки» викликали щиру повагу в колег і вдячність у тих, кому він допоміг.
Вільно володіючи французькою мовою, він гідно представляв українську медицину за кордоном — під час відряджень у Алжирі та Тунісі.
Колеги згадують його як наставника молодих лікарів, який щедро ділився знаннями, підтримував і надихав. Його відзначали не лише як фахівця найвищого рівня, а й як людину з великою душею, гострим розумом, харизмою і почуттям гумору, яке створювало тепло навіть у найважчі дні.
Після виходу на пенсію Михайло Іванович присвятив себе родині, дому й саду. Він любив облаштовувати кожен куточок, вирощував виноград, займався виноробством і тішив рідних своєю турботою.
Навіть тяжка хвороба не зламала його духу — він до останнього залишався сильним, мужнім і світлим.
28 жовтня 2024 року серце Лікаря перестало битися…
В пам’яті рідних, колег і пацієнтів Михайло Іванович Чепурний назавжди залишиться прикладом справжнього професіоналізму, людяності й благородства.
Його справи, мудрість і добре серце житимуть у вдячних спогадах усіх, хто мав щастя знати цю надзвичайну людину.
Вічна пам’ять і світла вдячність…