Хвилина мовчання…

Хвилина, сповнена болю, любові й вічної пам’яті.
Сьогодні ми схиляємо голови, згадуючи двох наших Героїв — Данила Торшина і Дмитра Литвинова.
Двох мужніх, чесних, справжніх чоловіків, яким доля відміряла так мало, але які встигли прожити життя з гідністю.
Данилу Торшину сьогодні виповнилося б лише 25…
Хлопець із Луганщини, який знав, що таке війна ще з дитинства.У 2014 році, коли на Сході країни розпочалася війна, він разом із родиною переїздять у с.Бутівка.
Після строкової служби він працював, мріяв, а коли прийшов час — став на захист країни у лавах Сил спеціальних операцій.
Снайпер, побратим, Людина з великої літери.
Він загинув 11 квітня 2024 року, коли їхав на поховання свого друга і бойового побратима Артема Рудинського.
Його серце перестало битися дорогою — але не перестало любити Україну.
Назавжди 23. Назавжди Герой.
Дмитро Литвинов — зміївчанин, мужній і світлий чоловік,
який пройшов крізь військову службу, роботу- у різні роки працював в органах внутрішніх справ, батьківство, життя, сповнене гідності.
Він умів творити — власноруч збирав моделі кораблів, один із яких і сьогодні стоїть у Зміївському музеї.
У лютому 2024 року Дмитро пішов на фронт.
Загинув 31 жовтня 2024 року у бою біля Новоукраїнки на Донеччині.
Майже рік його чекали, сподіваючись, що він живий.
І тепер його ім’я назавжди серед тих, хто тримав небо над Україною.
Вічна пам’ять Героям — Данилу Торшину і Дмитру Литвинову.
Їхні імена вплетені у серце нашої землі.
Їхні історії — у кожному подиху свободи.
Їхня жертва — наш обов’язок жити гідно.