Хвилина мовчання… Пам’ятаємо, щоб жити.

Сьогодні, 14 листопада, Дмитру Оніпку мало б виповнитися 34 роки.
Але його життя обірвала війна… І ми зупиняємо час — щоб вшанувати його шлях, його мужність, його незламне серце.
Дмитро народився у Слобожанському, тут зробив свої перші кроки, тут мріяв, навчався, працював. Закінчив Слобожанську гімназію №2, працював на Зміївській ТЕС, здобував освіту в ХНТУСГ. Був простим хлопцем із великими планами — світлим, відкритим, справедливим.
У 2017 році він проходив строкову службу.
У 2019-му знову став у стрій — у зоні АТО, у складі в/ч А0693, де ніс службу сержантом.
А коли ворог прийшов повномасштабно — Дмитро не вагався. У квітні 2022 року він повернувся на фронт.
Повернувся, бо не міг по-іншому. Бо Україна — це не просто земля. Це дім, який треба боронити.
Сержант Дмитро Оніпко служив у 54-й окремій механізованій бригаді.
27 серпня 2022 року, в бою поблизу Бахмута, біля села Григорівка, ворожа куля обірвала його життя…
Йому було лише 30.
У мирному житті Дмитро був спортсменом, вірним другом, світлою людиною, яка вміла підтримати, пожартувати, прийти на допомогу.
А на війні — став для побратимів опорою, тією людиною, на яку можна покластися в найважчі хвилини.
Дмитре, пам’ятаємо.
Слава Україні!