Не відступив у вогні бою: історія Сергія Чумак — Героя та Захисника, який мешкав на Зміївщині

13 жовтня 2024 на Курщині обірвалося життя солдата Сергія Чумак — бійця з позивним «Ехо». Йому було 46 років.
У складі стрілецького відділення він загинув під час контактного стрілецького бою в районі Ольгівки Кореневського району Курської області. На позиції Сергій проявив непохитну стійкість, справжню мужність і відвагу — до останнього тримаючи оборону під вогнем противника.
Сергій народився та виріс у селищі Бірки Нововодолазької громади. Його згадують усміхненим, доброзичливим, відкритим до кожного. Понад двадцять років він жив у Зміївській громаді, у селі Джгун. Працював охоронцем. Обожнював машини, мав легкий характер і вміння підтримати будь-кого. Для рідних і друзів він був тим самим сонячним промінчиком, який завжди з’являвся саме тоді, коли був потрібен.
Сестра Світлана у розмові з ділиться: «Братик був дуже життєрадісним. Він завжди всім допомагав, ніколи нікому не відмовляв у допомозі, завжди йшов назустріч».
У серпні 2024 Сергія мобілізували. Через два місяці він віддав життя за Україну. У нього лишилися мама, сестра та донечка.
Цього року родині героя передали високу державну нагороду — орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) згідно з указом Президента від 21 березня 2025 року. Також Сергій Чумак нагороджений медаллю «Незламним героям російсько-української війни» від Всеукраїнського об’єднання «Країна» (посмертно).
Імʼя Бійця увічнене на Алеї Слави у селі Велетень Зміївської громади.
️ Вічна пам’ять Герою.
Вічна слава Сергію.