Дмитро Чаговець зі Зміївщини: боєць, який з побратимами зупинив танковий прорив і був удостоєний ордену «За мужність» III ступеня ️

У День Збройних сил України ми маємо честь розповісти історію захисника з села Водяхівка Зміївської громади — Дмитра Чаговця.
Сьогодні, 6 грудня, у Харкові, з нагоди Дня Збройних сил України, 32-річному Дмитрові Чаговцю урочисто вручили орден «За мужність» III ступеня, виданий Указом Президента. Це його перша велика державна нагорода — за героїзм у бою в березні 2022 року.
Тоді, в Красногорівці на Донеччині, відбувся прорив російських танків. Чотирнадцять одиниць бронетехніки рвалися вперед. Дмитро разом із побратимами зумів їх зупинити. Цей бій став одним із ключових епізодів оборони, тим, що врятував десятки наших людей і стримав ворога на напрямку, де кожен метр коштував крові.
▪️ Дмитро з 16 років живе у селі Водяхівка на Зміївщині. Закінчив Зміївський енергетичний ліцей. Після строкової служби підписав контракт із Збройними силами України. Відтоді — 10 років безперервної служби. Увесь цей час — Донецький напрямок. АТО, ООС, повномасштабна війна.
У Дмитра є мати і кохана дружина — дві найголовніші опори, які допомагають йому триматися. Його молодший брат також пішов на війну у 2022. Під час служби чоловік потрапив у полон. Рік очікувань, безсонних ночей, віри й страху. Лише у вересні 2025 року брата Дмитра вдалося повернути під час обміну.
28 липня 2025 року, під Торецьком, Дмитро отримав осколкове поранення. Разом із побратимом вони працювали із засідки, коли по них завдали удар. Той бій він запам’ятає назавжди: його побратим загинув, а Дмитро вижив. Сьогодні він проходить реабілітацію і тимчасово перебуває у відпустці. розмовляли з бійцем — він тримається. Спокійно, гідно, по-військовому. Каже, що сили дає родина та хоч і рідкі, але такі необхідні повернення додому.
На питання, що для нього означає бути військовим, Дмитро відповів просто й чесно: «Гордість — відстоювати свою державу».
Він планує й надалі пов’язувати життя з армією, розвиватися у військовій справі та передавати досвід молодшим. Хоч він і сам молодий, але вже став наставником для багатьох. За роки служби Дмитро пройшов різні напрямки: був артилеристом, сапером, виходив у розвідку. Тепер — піхотинець 53-ї ОМБр, і саме тут відчуває, що стоїть там, де має бути.
Дмитро — гордість Зміївщини. Гордість України. Ми дякуємо. Ми пишаємося. Слава Україні!