Він повернувся у Чемужівку… назавжди

Лише кілька тижнів не дожив він до свого 80-річчя.
Тихо, виснажений недугою, пішов із життя Микола Олександрович Приймак — людина, для якої слова рідна земля, громада, обов’язок ніколи не були порожніми.
Не стало відомого зміївчанам футболіста, активіста фізкультурного руху, справжнього подвижника громади.Спорт був для нього хобі, але часто — й покликанням, яке навіть домінувало над тими трудовими процесами, до яких його приводило життя. Та ким би він не працював — рядовим робітником, заступником директора будинку відпочинку «Коробів хутір», заступником командира з господарчої частини військового ремонтного підприємства — Микола Олександрович завжди виконував свої професійні й громадські обов’язки чесно, сумлінно і до кінця.
Навіть вийшовши на пенсію, він не дозволив собі зупинитися. Не склав руки, не відійшов убік. Навпаки — з новими силами включився у громадське життя, ставши активним членом Зміївської районної організації ветеранів.
З 2013 року і до останнього дня він працював у складі ради та президії ветеранського об’єднання. Саме за його участі створювалися нові первинні ветеранські осередки, оживали вже діючі, зміцнювалася матеріальна база районної ради ветеранів. Жоден значущий захід не проходив без нього — без його поради, присутності, підтримки.
Його працю і відданість неодноразово відзначали нагородами обласних і місцевих органів влади, ветеранських організацій. Але найбільшою нагородою для нього завжди залишалася повага людей.
І ось він знову повернувся у свою рідну Чемужівку…Туди де зробив свої перші кроки: уперше підтягнувся на перекладині, тут же, на умовному футбольному полі рідного села, впевнено вдарив по м’ячу — так, як згодом робив це все життя.
Та цього разу — на вічний спочинок.
Світла пам’ять про Миколу Олександровича Приймака — справжнього патріота, вірного товариша — назавжди залишиться в серцях багатьох зміївчан.