Загальнонаціональна хвилина мовчання

Сьогодні, 18 грудня, ми згадуємо двох наших земляків — двох Героїв, для яких цей день мав бути днем народження.
Владислав Шаповал
Йому мало б виповнитися 34 роки…
Владислав народився 18 грудня 1991 року у Змієві. Навчався у Зміївському ліцеї №1, був душею компанії, щирим і відкритим.
З дитинства мріяв про військову службу, а у школі найбільше любив предмет «Захист Вітчизни».
Після закінчення школи був призваний на строкову службу. У 2014 році добровільно став на захист східних кордонів України — він чітко знав, де має бути.
Під час повномасштабного вторгнення Владислав служив командиром відділення протитанкового підрозділу першого механізованого батальйону.
24 березня 2022 року в районі Рогані, поблизу Харкова, Владислав отримав тяжке поранення в голову. Понад п’ять місяців лікарі боролися за його життя…
4 вересня 2022 року воїн помер у київському шпиталі.
У нього залишилася маленька донечка.
Справжній патріот. Вірний присязі. Назавжди в строю.
Микола Товстокорий
Йому назавжди 21… Мало б виповнитися 23 роки…
Микола народився 18 грудня 2002 року в селі Шелудьківка. Навчався у Шелудьківському ліцеї. Його пам’ятають як дисциплінованого, доброзичливого, товариського хлопця, який займався спортом і з повагою ставився до людей.
У 2020 році вступив до Національної академії Національної гвардії України.
З перших днів повномасштабної війни брав участь у бойових діях, захищаючи Харків і Харківщину.
27 березня 2024 року Микола закінчив академію, отримав звання лейтенанта та статус учасника бойових дій і був направлений на службу до лав НГУ.
Він служив командиром 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти 4-го батальйону 3-ї бригади Національної гвардії України.
20 червня 2024 року поблизу населеного пункту Липці Харківського району Микола загинув внаслідок скиду ворожого дрону під час несення служби.
Молодий офіцер. Сильний. Свідомий. Вірний Україні до останнього подиху.
Пам’ятаємо, якою ціною.