Хвилина мовчання

Сьогодні, 21 грудня, мало б виповнитися 38 років нашому земляку, Герою — Андрію Никифоренку.
Зимовий день. Той самий час, коли життя мало б рахувати роки, а не втрати.
У мирному житті Андрій мешкав у селі Бірки. Він був чоловіком і батьком, разом із дружиною виховував двох дітей. Жив просто, працював, мріяв — як і тисячі інших українців.
Але лютий 2022 року перекреслив усе. Андрій без вагань пішов добровольцем захищати Україну. У самому пеклі боїв він мужньо й віддано виконував бойові завдання, стоячи за рідну землю, за своїх дітей, за наше майбутнє.
За мужність і відвагу був нагороджений медаллю «За оборону міста-героя Харків» та Почесною відзнакою 127-ї окремої бригади територіальної оборони.
21 березня 2023 року солдат Андрій Никифоренко, водій стрілецького підрозділу, загинув поблизу Оріхово-Василівки на Донеччині.
Він не дожив до своїх років. Не обійняв дітей. Не повернувся додому.
Але залишився з нами —
у пам’яті, у тиші цієї хвилини, у ціні, якою ми живемо.
Вічна пам’ять Герою.
Вічна слава Андрію.
Пам’ятаємо.
Слава Україні.