Хвилина мовчання

Сьогодні, 29 січня, нашому Герою, воїну з великої літери — Сергію Кузнєцову — мало б виповнитися 26 років.
Сергій закінчив Зміївську школу №2, навчався у Харківському вищому професійному училищі будівництва, де здобув фах столяра, тесляра, паркетника.
З 2015 року родина Кузнєцових усією душею долучилася до волонтерства — допомагали організації «Берегиня», виготовляли маскувальні сітки для фронту.
Але Сергій мріяв не лише допомагати — він мріяв служити в Збройних силах України. Попри застереження за станом здоров’я, попри численні відмови, він знову і знову йшов до своєї мети. Наполегливо. Впевнено. По-справжньому.
І зрештою домігся свого — як виняток був прийнятий до військової частини імені капітана М. Богенчука.
Після навчального центру Сергій потрапив на першу лінію оборони під Волноваху.
Війну зустрів на фронті у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» — там і почалися його воєнні будні.
У ніч з 2 на 3 червня 2022 року Сергій Кузнєцов загинув, потрапивши під вогонь ворожої артилерії на позиціях під Ізюмом.
Героя поховали у рідному Змієві.
Сергій завжди був прикладом для свого молодшого брата Богдана, який також служив у лавах ЗСУ і боровся з ворогом
Сергія Кузнєцова посмертно нагороджено Орденом «Кров за Україну» та Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять Герою.
Вічна слава усім полеглим Героям!
Слава Україні!