Хвилина мовчання…

Зупинись. Згадай. Віддай шану.
Сьогодні,14 березня, минають другі роковини від дня героїчної загибелі сержанта ЗСУ Віталія Паращенко
У цей момент – тиша говорить більше за слова. Навічно 46...
Народився Віталій у селі Левківка. Навчався у Борівській школі, після її закінчення продовжив навчання в одному із технікумів Харкова.
У 1997 році Віталій був призваний на строкову службу. Служив у спецпідрозділі у місті Вінниця. Демобілізувався у 1999 році в званні сержанта, командира взводу.
Через рік після демобілізації Віталій створив родину. У 2001 році у нього народилася донечка.
Під час повномасштабного вторгнення російських окупантів чоловік працював слюсарем. У березні 2023 року добровольцем пішов захищати країну у складі одного із підрозділів Збройних сил України.
Загинув сержант Віталій Паращенко, стрілець-помічник гранатометника 2 механізованого взводу, 9 механізованої роти, 3 механізованого батальйону 14 березня 2024 року в районі населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області.
Сьогодні мало б виповнитися 44 роки Олександру Литвиненко
Олександр Литвиненко родом із Змієва. Навчався у Зміївській ЗОШ №2. Строкову службу проходив у прикордонних військах.
Демобілізувавшись отримав вищу освіту у Харківському інституті бізнесу і менеджменту.
У 2007 році одружився. Разом із дружиною виховували доньку.
До повномасштабного вторгнення працював оператором нафтобази.
У перший день повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року він добровольцем став на захист країни.
Свій останній бій прийняв 27 квітня 2023 року у напрямку Попасної.
Номер обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки в/ч А7401 солдат Олександр Литвиненко загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
У Героя залишилися дружина, донечка, батько та сестри.
Вічна слава і пам’ять усім полеглим Героям!
Слава Україні!