Хвилина мовчання

Сьогодні ми згадуємо наших Героїв… тих, хто віддав життя за Україну, за кожного з нас.
22 березня — треті роковини загибелі молодшого сержанта, старшого стрільця Олександра Хоменка.
Він загинув неподалік Богданівки на Донеччині, виконуючи свій обов’язок.
Олександр народився у Височинівці. Жив, працював, був інженером телекомунікацій Медіа-Зміїв. Але коли прийшла війна — без вагань став до строю.
Він казав: «Мій обов’язок — захищати землю заради батьків, дружини, доньок і майбутнього онуків».
Навіть після поранення він повернувся на передову. Бо вірив: поки можеш тримати зброю — маєш боротися.
Довгий час вважався зниклим безвісти…
І лише після ДНК-експертизи рідні змогли достойно поховати Героя на рідній землі.
Світлий, щирий, сильний…
Вічна пам’ять тобі, Олександре
Сьогодні мало б виповнитися 35 років Олександру Спирідонову із Геніївки…
Йому назавжди 33.
Він народився у Казахстані, виріс у Шелудківці, працював у Харкові.
У грудні 2024 року добровільно став до лав ЗСУ як стрілець-санітар — рятував побратимів і боровся сам.
19 лютого 2025 року, під час штурмових дій поблизу Дар’їно на Курщині, його життя обірвав ворожий дрон…
Близько 13:35 його серце зупинилося.
Він був тим, хто не лише воював — а й рятував інших.
Світла пам’ять тобі, Герою
Сьогодні схилимо голови…
Згадаємо кожного, кого забрала війна.
Вічна слава Героям. Герої не вмирають.