Хвилина мовчання

Сьогодні — день болю і пам’яті.
Минає два роки з дня, як перестало битися серце нашого Героя — Дмитра Сівкова.
Йому назавжди 27…
Він не чекав.
Вже на другий день повномасштабної війни — 25 лютого — добровольцем став на захист України.
Пройшов свій шлях війни гідно.
Брав участь у звільненні Куп’янського району, разом із підрозділом «Кракен» звільняв Кислівку.
Служив у 225-му штурмовому батальйоні 115-ї бригади.
12 лютого 2024 року отримав важке поранення…
Боровся. Тримався. Жив.
Але 24 березня його серце зупинилося…
Світлий, мужній, справжній.
Похований у Зідьках.
Назавжди в строю. Назавжди в пам’яті.
Сьогодні день, коли мало б виповнитися 46 років нашому Герою — Володимиру Годорожі зі Слобожанського.
Він зробив свій вибір — добровольцем став на захист України.
Захищав Ізюм, Барвінкове, воював на найгарячіших напрямках, зокрема під Бахмутом.
12 лютого — поранення…
Довга боротьба лікарів за його життя…
І серце, яке не витримало…
У нього залишилась родина. Донечка.
Життя, яке мало бути довгим…
Двоє Героїв.
Дві долі.
Один біль для громад.
Вічна слава Героям