Хвилина мовчання

Сьогодні Артуру Васильченко мало б виповнитися 28…
Та час для нього зупинився 13 листопада 2022 року в Лимані на Донеччині.
Герою зі Зміївщини — назавжди 24.
Артур народився 11 травня 1998 року в селищі Зідьки.
І вже в перші дні повномасштабного вторгнення — без вагань пішов захищати Україну.
Служив стрільцем-зенітником. Вісім з половиною місяців — фронтова реальність. Гарячі точки. Боротьба. Побратими.
Артур пройшов те, що інші не витримали б і за роки. І загинув, коли їхній автомобіль підірвався на ворожій міні…
Його життя обірвалося миттєво. Як і мрії. Як і майбутнє, яке він міг би ще прожити.
У нього був дім. Була родина. Була молодість.
І була Україна — за яку він віддав усе.
Сьогодні Юрію Щербині мало б виповнитися 55…
У травні 2025 року водій Златопільського хлібозаводу Юрій Щербина вирішив, що більше не може стояти осторонь. Раніше він щодня доставляв хліб на передову — тим, хто тримав небо над нашими домівками. Та зрештою сам став одним із них.
Юрій добровільно пішов служити, ставши солдатом і майстром групи землерийної техніки військової частини №9938. Його прийняли у 3-й прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса — туди, де служать ті, хто не шукає легких шляхів.
Він виконував завдання поруч із побратимами, працював, допомагав, боронив.
Та 20 вересня 2025 року доля обірвала його шлях — Юрій загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди поблизу населеного пункту Рогань Харківської області.
Юрій Щербина народився 11 травня 1971 року в селі Роздольне Зміївської громади. Навчався у Таранівській школі, усе життя працював руками, був працьовитим і спокійним.
Перед війною його знали як водія ТМ «Рома» (Златопільський хлібозавод) — людини, яка щодня возила хліб туди, де найважче.
У Героя залишилися дружина, донька і син, який із 2023 року також стоїть на захисті України в лавах ЗСУ
Вічна слава Героям!
Слава Україні!