«ми вже не знаємо, скільки ще зможемо триматися без нормального приміщення. Допомоги стає більше, а місця й сил — усе менше»: волонтери з Таранівки, які роками тягнуть на собі допомогу людям, досі виживають без нормального приміщення

«Друзі… іноді ми просто сідаємо серед цих коробок і не знаємо, що робити далі.
Це фото — не про безлад.
Це фото про те, як сьогодні живе наша допомога людям.
Тут кожна коробка — для когось.
Для родини, яка втратила дім. Для дитини. Для літньої людини. Для тих, кому зараз дуже важко.
Але чесно… ми вже не знаємо, скільки ще зможемо триматися без нормального приміщення. Допомоги стає більше, а місця й сил — усе менше.
І, мабуть, саме зараз нам дуже потрібна не лише фізична чи матеріальна допомога, а й відчуття, що ми не самі.
Бо ви — наша громада.
Наша родина.
І тільки разом ми можемо втримати все це ️», — пише у Facebook волонтерка та очільниця Ukrainian Family Юлія Костирко.
Нагадаємо, що волонтери з початку повномасштабного вторгнення невпинно допомагають жителям Таранівки — ВПО, пенсіонерам, людям з інвалідністю, родинам з дітьми та всім, хто потребує підтримки. Не забувають й про допомогу захисникам.
Увесь цей час команда працює без власного приміщення. Спочатку допомагав місцевий підприємець, однак згодом волонтерам довелося перебратися до однієї з аварійних будівель у Таранівці. Нині вони змушені працювати у маленькому будинку, який буквально руйнується на очах — без світла, води та опалення. Саме там волонтери щодня приймають людей, дітей, видають допомогу та продовжують підтримувати тих, хто цього потребує.
Команда неодноразово зверталася до Зміївської міської ради з проханням допомогти з приміщенням, однак у відповідь чули, що вільних приміщень немає.
Днями Юлія Костирко у своєму Facebook поділилася, що працювати стає дедалі складніше. Раніше навіть була створена електронна петиція щодо надання приміщення для волонтерів Таранівки. Вона набрала необхідну кількість голосів, однак жодного результату це так і не дало. На жаль, історія з електронними петиціями у Зміївській раді для багатьох уже давно стала показовою.
Прикро, що у громаді досі не знайшлося належних умов для тих, хто щодня допомагає людям.