Хвилина мовчання… Пам’ятаємо, щоб жити.

НАЗАВЖДИ 34…
Сьогодні, 27 травня, другі роковинизагибелі нашого земляка, Героя — Ігоря Бондаренка.
Усе своє життя Ігор провів у рідному селі Безпалівка. У мирному житті він будував мости — працював у компанії «МістБуд».
З 2015 року став на захист України. Брав участь в АТО, служив навідником танкового взводу.
Після повномасштабного вторгнення був серед перших, хто добровільно знову став до лав ЗСУ.
У березні 2022 року повернувся у стрій.
У вересні того ж року одружився.
А в 2023-му народилась донечка.
27 травня 2024 року Ігор Бондаренко, солдат, кулеметник 2-го стрілецького відділення ВЧ А7404, героїчно загинув під Липцями, виконуючи бойове завдання.
НАЗАВЖДИ 39…
Минають роковини від дня загибелі Віталія Рудницького, Героя їі Зміївщини
Віталій народився у селі Задонецьке, а дитинство та юність провів у Змієві. Навчався у Зміївській школі №2, згодом — у Харківському професійному ліцеї залізничного транспорту, де здобув фах помічника машиніста.
Служив строкову у Нікопольському ракетно-зенітному полку, пройшов АТО у 2014–2015 роках.
До повномасштабного вторгнення працював на Зміївському молокозаводі.
З перших тижнів повномасштабної війни, 8 березня 2022 року, Віталій став на захист України. Служив у батальйоні безпілотних систем військової частини А4741, обіймав посаду головного сержанта взводу ударних БпАК. Брав участь у найзапекліших боях, виконував надскладні завдання, за що неодноразово був нагороджений: «За оборону України», «За оборону Часового Яру», «Золотий хрест».
Віталій був не лише воїном, він був справжнім чоловіком — люблячим сином, турботливим батьком, добрим братом і надійним другом. Захоплювався природою, риболовлею та бджолярством. Його поважали за щирість, спокій і силу духу.
27 травня 2025 року Віталій загинув поблизу населеного пункту Піддубне Волноваського району, виконуючи бойове завдання.
Слава Героям!