Хвилина мовчання

Сьогодні, 2 червня, минає чотири роки з дня загибелі нашого земляка, захисника України Володимира Лещенка.
Йому назавжди залишиться 37...
Володимир народився і виріс у Змієві. Навчався у Зміївському ліцеї №1, згодом здобув освіту у Харківському технікумі залізничного транспорту. Відслужив строкову службу у військах протиповітряної оборони, яку завершив з відзнакою.
Для рідних, друзів і всіх, хто його знав, він назавжди залишився доброю, щирою, працьовитою та відповідальною людиною. Люблячим сином і братом. Найкращим татом для своєї маленької донечки.
Коли на українську землю прийшла велика війна, Володимир не шукав виправдань і не чекав повістки. 15 квітня 2022 року він добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив у легендарній 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», захищаючи свою країну, свою родину, свій рідний Зміїв.
2 червня 2022 року його життя обірвала російська агресія.
Минуло чотири роки. Але для тих, хто любив і чекав Володимира, біль втрати не має терміну давності. Пам'ять про нього живе у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх зміївчан, які знали та поважали цього світлого чоловіка.
Сьогодні, 2 червня, нашому земляку, Захиснику України Миколі Побожанському мало б виповнитися 37 років…
Микола народився і виріс у селі Чемужівка Зміївської громади. Там закінчив місцеву школу, а згодом здобув професію у Зміївському професійному енергетичному ліцеї. Після строкової служби працював на Харківському коксовому заводі та в мережі магазинів АТБ.
Найбільшою цінністю для нього була родина. Разом із дружиною він виховував двох донечок, для яких був люблячим батьком, опорою та прикладом.
Коли Україна потребувала своїх захисників, Микола став до лав Збройних Сил України. Служив водієм механізованого взводу військової частини А4941.
Влітку 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині він зник безвісти. Майже рік рідні жили надією, чекали звістки, вірили у диво. Але війна принесла страшну правду — солдат Микола Побожанський загинув у районі населеного пункту Новоселівка Перша Донецької області.
Сьогодні ми згадуємо не лише воїна. Ми згадуємо сина, чоловіка, батька двох донечок, земляка, який віддав своє життя за Україну.
Світла пам’ять Героям. Вічна слава і вдячність за подвиг.