Хвилина мовчання

Сьогодні, 5 червня, ми згадуємо двох наших земляків, двох мужніх воїнів, які віддали свої життя за Україну — Олексія Єфременка та Олександра Савченка.
Олексію Єфременку назавжди залишилося 38 років.
Він народився і жив у селі Бутівка Зміївської громади. У мирному житті був талановитим меблярем, любив волейбол та велоспорт, цінував родину і працю. Разом із дружиною виховував донечку. Для рідних був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і братом.
На початку повномасштабної війни Олексій разом із братом без вагань став на захист України. Спочатку служив у роті охорони Чугуївського району, а згодом був переведений до бойової бригади.
Його побратими згадують Олексія як людину надзвичайної мужності, сили духу та оптимізму. Він ніколи не ховався за спинами інших, завжди був серед перших і на роботі, і в бою.
4 червня 2023 року, під час українського контрнаступу на південному фронті, воїни 23-ї окремої механізованої бригади атакували ворога поблизу села Левадне Запорізької області. У одному з бронеавтомобілів, що йшли за танками першої хвилі наступу, перебував Олексій. Підрозділ зазнав потужного удару противника, але виконав завдання та закріпився на позиціях.
Тривалий час Захисник вважався зниклим безвісти. Лише згодом підтвердилося найстрашніше — Олексій Єфременко героїчно загинув у тому бою.
У серпні 2024 року за особисту мужність і відданість Україні Героя було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Ми схиляємо голови перед пам’яттю Олександра Савченка — Воїна з позивним «Сова».
Олександр народився 2 грудня 1969 року в селі Геніївка. Навчався у місцевій школі, а після її закінчення здобув професію у професійно-технічному училищі №31 у Слобожанському.
Після переїзду родини до Бутівки працював на Зміївському машинобудівному заводі та Тарному комбінаті. У 1992 році створив сім’ю, разом із дружиною виховав двох доньок. З 1998 року родина проживала у Зідьках. У 90-х роках Олександр започаткував власну справу — сімейний бізнес з постачання побутової техніки.
У 2015 році добровольцем став до лав Збройних Сил України та брав участь у бойових діях на сході держави. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він знову взяв до рук зброю і вже 27 лютого 2022 року став у стрій захисників України.
За службу був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю «Захиснику Вітчизни» та медаллю «За честь! За славу! За народ!».
Старший сержант Олександр Савченко, головний сержант-командир гармати 2-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону, загинув 5 червня 2023 року поблизу села Піщане Куп’янського району Харківської області під час виконання бойового завдання.
Сьогодні ми згадуємо двох воїнів, дві долі, два життя, які були віддані за Україну.
Вічна пам’ять Героям.
Вічна слава Захисникам України.