Хвилина мовчання…

20 червня...
У цей день, у різні роки, пішли з життя троє наших земляків.
Три життя, які обірвала війна.
Андрій Ігонін. Навічно 33..
20 червня минають роковини з дня героїчної загибелі нашого земляку зі Слобожанської громади Андрія Ігоніна.
Андрій народився і виріс у селі Благодатне, навчався у місцевій школі, здобув професію кухаря у Зміївському професійному енергетичному ліцеї.
Та своє життя він пов’язав із військовою службою. З 2011 року проходив службу за контрактом у Збройних Силах України, служив на авіаційному полігоні, виконував бойові завдання в зоні АТО, закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Під час повномасштабної війни знову став на захист Батьківщини. Служив у відділенні розвідки та корегування вогню розвідувального взводу безпілотних авіаційних комплексів. Для побратимів він був надійним товаришем, для рідних — люблячим сином, і справжньою опорою. Неймовірно щирий, надійний, порядний і справжній.
20 червня 2025 року Андрій героїчно загинув у районі Бахмута
Микола Товстокорий. Йому було всього 21 рік…
Народився в селі Шелудьківка.Навчався у Шелудьківському ліцеї, де запам’ятався як вихований, доброзичливий, товариський юнак. Любив спорт, поважав людей.
У 2020 році вступив до Національної академії Національної гвардії України.
Вже з перших днів повномасштабної війни став до бою — з кінця лютого 2022-го і до квітня брав участь у обороні Харкова та Харківської області.
27 березня 2024 року закінчив академію, отримав звання лейтенанта та статус учасника бойових дій. Його направили на службу до 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України.
Він командував 2-м взводом 3-ї роти 4-го батальйону. Молодий офіцер, на якого покладали великі надії.
20 червня 2024 року, об 11:30, Микола загинув унаслідок скиду ворожого дрону поблизу села Липці Харківського району.
Євген Горобець. Навічно 53...
Народився в селі Шелудьківка.
Закінчив Слобожанську школу №2, потім навчався у Зміївському професійному енергетичному ліцеї.
У 1988–1990 роках проходив строкову військову службу.
Після армії Євген працював зварювальником — на Зміївській ТЕС, у “Теплоенергопромі”, “Буденерго”, “Спецгазбуді” та інших підприємствах. Його поважали колеги — за чесність, доброзичливість, наполегливість і працелюбність.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Євген спочатку вступив до лав територіальної оборони, а 9 травня 2022 року пішов добровольцем до Збройних Сил України. Служив у 93-й окремій механізованій бригаді, боронив місто Бахмут.
20 червня 2023 року серце Євгена зупинилося назавжди.
Він поліг, захищаючи Україну, свою землю, свою родину.
Вони назавжди залишаться у нашій пам'яті — як воїни, як патріоти, як Люди з великої літери. Слава Героям!