Хвилина мовчання. 23 червня.

Олексій Венгер із села Велетень — 24 роки.
Олексій уродженець села Велетень (раніше - Першотравневе). Був відмінником і гордістю місцевої школи, мав численні здобутки та перемоги, любив спорт
У 2022-му Олексій закінчив Державний біотехнічний університет.
Наш мужній земляк був у числі перших добровольців, які на початку повномасштабного вторгнення стали на захист України.
У червні 2022 року Олексій Венгер не повернувся із чергового бойового завдання. Більше двох років його рідні чекали та вірили в диво. На жаль…
Олексій Венгер загинув під час виконання бойового завдання 23 червня 2022 року в селі Дементіївка, Дергачівського району, Харківської області.
Володимир Нестеренко — 38 років.
Молодший сержант, командир відділення. Загинув 23 червня у 2023-му на Харківщині.
До початку війни Володимир Нестеренко був директором товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Альянс 2011".
Його знали і поважали за активну громадянську позицію, за професійність і жагу до життя. Саме тому Володимир і став до лав Збройних сил України, щоб зі зброєю в руках захищати її незалежність і територіальну цілісність.
Активний, поважний, з твердою громадянською позицією. Посмертно нагороджений орденом «За мужність ІІІ ст.».
Максим Хатамов, позивний «Легіон» — навіки 33.
Максим народився у селищі Слобожанське. Навчався у Слобожанській гімназії №2. Після її закінчення вступив до Харківського національного автомобільно-дорожнього університету.
Проходив строкову службу у 2012–2013 роках, а у 2013–2014 роках служив у Французькому іноземному легіоні.
Останній час жив і працював у Києві.
5 квітня 2024 року був прийнятий на військову службу Могилів-Подільським РТЦК та СП.
23 червня 2024 року старший солдат Максим Хатамов загинув поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області.
Він загинув як справжній Захисник і Герой, боронячи територіальну цілісність і суверенітет України.
Сьогодні минають роковини з дня загибелі нашого земляка, захисника України Олександра Гадючка.
Народжений у Таранівці, агроном за фахом, він пройшов шлях від мирної праці до служби в лавах Національної гвардії України. У вересні 2022 року став на захист Батьківщини та гідно виконував свій військовий обов’язок на найгарячіших напрямках фронту.
23 червня 2025 року Олександр Гадючко героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Суми, потрапивши під ворожий артилерійський обстріл.
Його пам’ятають як мужнього, відповідального та відданого воїна, люблячого чоловіка, батька й дідуся. Світла пам’ять Герою. Вічна слава та вдячність за захист України.
Помовчимо. Без слів. Зі сльозами. І з вдячністю.
Бо Герої — живі, поки ми пам’ятаємо.
Вічна слава. Вічна пам’ять.