Хвилина мовчання

Сьогодні Україна схиляє голови в пам’ять про своїх Захисників і Захисниць. Дякуємо за подвиг. Пам’ятаємо кожного. Вічна слава Героям!
Минають другі роковини з дня героїчної загибелі нашого Земляка Миколи Побожанського.
Микола народився і виріс у селі Чемужівка Зміївської громади. Там закінчив місцеву школу, а згодом здобув професію у Зміївському професійному енергетичному ліцеї. Після строкової служби працював на Харківському коксовому заводі та в мережі магазинів АТБ.
Найбільшою цінністю для нього була родина. Разом із дружиною він виховував двох донечок, для яких був люблячим батьком, опорою та прикладом.
Коли Україна потребувала своїх захисників, Микола став до лав Збройних Сил України. Служив водієм механізованого взводу військової частини А4941.
Влітку 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині він зник безвісти. Майже рік рідні жили надією, чекали звістки, вірили у диво. Але війна принесла страшну правду — солдат Микола Побожанський загинув 28 липня 2024 року у районі населеного пункту Новоселівка Перша Донецької області.
Сьогодні, 28 липня, мало б виповнитися 47 років Сергію Некрасову.
Герой народився в селі Задонецьке. Його доля з дитинства була непростою — він рано осиротів, після смерті батьків турботу про нього взяла на себе бабуся.
Закінчивши Задонецьку школу, Сергій працював у місцевому лісництві, згодом – у Зміївському РЕМ. Останнім місцем його мирної праці була АЗС. Попри життєві випробування, він не втрачав віри у майбутнє. У 2005 створив родину, разом із дружиною виховував сина Романа, працював, будував плани на мирне життя.
Та війна змінила все. Майже від початку повномасштабного вторгнення Сергій став до лав оборонців України. Він мужньо виконував бойові завдання, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
29 травня 2025 року солдат Сергій Некрасов, гранатометник стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А4017, героїчно загинув поблизу населеного пункту Федорівка Бахмутського району Донецької області. Більше року він вважався зниклим безвісти. Увесь цей час родина жила надією. 29 червня 2026 року Герой повертається до рідної громади на щиті.
Вічна та світла пам'ять Героям України