Хвилина мовчання

Сьогодні мало б виповнитися 45 років нашому Землякові, вірному синові України, Герою Олександру Хоменку…
Але війна забрала його життя.
Олександр Хоменко народився 3 серпня 1981 року у мальовничій Височинівці.
Навчався у Соколівській школі, працював інженером телекомунікаційних мереж ПП «Медіа-Зміїв».
Він жив тихим, працьовитим життям, але коли ворог приніс на нашу землю війну — без вагань змінив цивільний одяг на військовий піксель.
«Мій обов’язок — відстояти нашу землю заради батьків, дружини, заради моїх доньок і вільного майбутнього моїх онуків»,
— говорив Олександр.
Він пройшов свій військовий шлях у самому пеклі фронту, на найгарячіших напрямках.
Отримав поранення, та після лікування знову став до строю.
Молодший сержант, старший стрілець 1-го механізованого відділення 2-ї роти ВЧ А4279 — він загинув 22 березня 2023 року неподалік села Богданівка Бахмутського району.
Довгий час Олександр вважався зниклим безвісти…
Сьогодні, 3 серпня, мало б виповнитися 42 роки Герою Олексію Єфременку
Він народився і жив у селі Бутівка Зміївської громади. У мирному житті був талановитим меблярем, любив волейбол та велоспорт, цінував родину і працю. Разом із дружиною виховував донечку. Для рідних був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і братом.
На початку повномасштабної війни Олексій разом із братом без вагань став на захист України. Спочатку служив у роті охорони Чугуївського району, а згодом був переведений до бойової бригади.
Його побратими згадують Олексія як людину надзвичайної мужності, сили духу та оптимізму. Він ніколи не ховався за спинами інших, завжди був серед перших і на роботі, і в бою.
4 червня 2023 року, під час українського контрнаступу на південному фронті, воїни 23-ї окремої механізованої бригади атакували ворога поблизу села Левадне Запорізької області. У одному з бронеавтомобілів, що йшли за танками першої хвилі наступу, перебував Олексій. Підрозділ зазнав потужного удару противника, але виконав завдання та закріпився на позиціях.
Тривалий час Захисник вважався зниклим безвісти. Лише згодом підтвердилося найстрашніше — Олексій Єфременко героїчно загинув у тому бою.
У серпні 2024 року за особисту мужність і відданість Україні Героя було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Сьогодні мало б виповнитися 31 рік Захиснику України Владиславу Козирю.
Владислав народився та жив у Змієві. Добрий, щирий, відповідальний — із тих людей, на кого завжди можна було покластися. Він не ховався від війни й не шукав легких шляхів. 12 січня 2025 року Владислав став до лав Морської піхоти та приєднався до 36 окремої бригади морської піхоти, де служив гранатометником у 1-й роті 1-го лінійного батальйону.
Свій останній бій Герой прийняв поблизу населеного пункту Нова Оленівка 21 травня 2025 року. Він віддав життя за Україну, за мирне небо, за своїх рідних і за кожного з нас.
Удома на Владислава чекали мама та брат… Але війна забирає найкращих.
Дякуємо Героям за мужність, силу духу й жертовність.
Вічна слава Захисникам України!