Хвилина мовчання…

Сьогодні — четверті роковини загибелі нашого земляка, сержанта Дмитра Оніпка. Навіки 30…
Дмитро народився в місті Слобожанське. Закінчив Слобожанську гімназію №2, працював на Зміївській ТЕС, здобував освіту у Харківському національному технічному університеті сільського господарства.
У 2017 році проходив строкову службу, з 2019-го — воював у зоні АТО у складі в/ч А0693, служив сержантом.
З початком повномасштабної війни він не зміг лишитися осторонь і у квітні 2022 року повернувся до строю.
Дмитро ніс службу у складі 54-ї бригади.
27 серпня 2022 року в бою під Бахмутом, поблизу села Григорівка, ворожа куля обірвала його життя…
У мирному житті він був світлою людиною, спортсменом, вірним другом і товаришем.
Сьогодні, 27 серпня, рік тому, як героїчно обірвалося життя Романа Десятника
Роман народився у Слобожанському, закінчив місцевий ліцей, багато років працював на Зміївській ТЕС. Його знали як справжнього професіонала, відповідального фахівця і дуже щиру людину, яка ніколи не залишалася осторонь чужих проблем.
Він постійно навчався, поєднуючи роботу з освітою, здобув вищу освіту та активно займався громадською діяльністю. Протягом 10 років був депутатом Слобожанської селищної, а згодом міської ради п’ятого та восьмого скликань. До нього йшли люди зі своїми проблемами, бо знали — він завжди допоможе, підтримає і не відмовить.
У 2015 році Роман став на захист України, а з 2017-го служив за контрактом у складі 92 окремої штурмової бригади. За роки війни він пройшов найгарячіші напрямки фронту — обороняв Харківщину, Куп’янськ, Бахмут, Сіверськ, Часів Яр, був учасником Курської операції.
27 серпня 2025 року на Покровському напрямку Роман Десятник героїчно загинув у бою за Україну.
«Будемо жити…»
Саме ці слова Романа Десятника стали для його побратимів справжнім бойовим гаслом і продовжують жити навіть після його загибелі.
«Будемо жити…»