Хвилина мовчання

Сьогодні, 28 серпня, минають другі роковини від дня героїчної загибелі нашого земляка — старшого сержанта, командира бойової машини Миколи Стратана.
Доброволець, батько, воїн… У грудні 2022 року він став до лав Збройних Сил України, разом зі своїм сином. Служив у складі 17-ї танкової бригади (в/ч А3283), командиром бойової машини механізованої роти. Пройшов найгарячіші точки — Бахмут, Часів Яр, Кліщіївку. Його шлях — це шлях мужності й відданості.
28 серпня 2024 року, поблизу Малої Локні на Курщині, Микола першим виявив ворожу ДРГ і вступив у нерівний бій. Він ліквідував чотирьох окупантів, але загинув сам, прикривши побратимів ціною власного життя.
30 років свого життя Микола віддав Зміївській ТЕС, був визнаним кращим працівником, а на фронті довів: справжній Герой — і в праці, і в бою.
У нього залишилася велика й любляча родина.
Сьогодні, 28 серпня, мало б виповнитися 50 років Андрію Солянику. Герою зі селища Зідьки Зміївської громади.
Андрій служив солдатом, старшим стрільцем-оператором 3-го штурмового спеціалізованого відділення 3-го штурмового спеціалізованого взводу 2-ї штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ» військової частини А7400.
Він віддав життя під час запеклих оборонних боїв у районі Курахового на Донеччині.
У листопаді 2024 року Андрій став до лав Збройних сил України — свідомо, без вагань.
19 січня 2025 року зв’язок із ним обірвався, і відтоді він вважався зниклим безвісти.
Десять довгих місяців рідні чекали, вірили, молилися.
І лише згодом стало відомо найстрашніше — Андрій загинув як Герой.
У мирному житті Андрій Соляник працював автослюсарем.
Мав золоті руки, був майстром своєї справи, людиною праці й честі.
У Андрія залишилася велика й любляча родина.
Пам’ятаємо. Вшановуємо.