Хвилина мовчання

Сьогодні, 14 жовтня, мало б виповнитися 33 роки нашому земляку, мужньому захиснику України Олексію Ковальову. Але його життя назавжди обірвала війна…
Олексій народився в селі Бірочки-2, зростав у дружній багатодітній родині, мав брата та трьох сестер. Навчався у селі Велетень, згодом вступив до Харківського машинобудівного коледжу.
Був добрим, життєрадісним, щирим і турботливим. Захоплювався технікою, любив тварин, завжди був уважним до рідних і понад усе цінував сім’ю.
У 2019 році Олексій створив власну родину. Разом із дружиною оселився в селі Тимченки, де народився їхній синочок Артем. Працював механізатором і трактористом, будував плани на майбутнє, мріяв, як ростиме його син…
Та у лютому 2022 року, з перших днів повномасштабного вторгнення, Олексій добровільно став на захист України. Воював на різних напрямках, пройшов чимало найгарячіших точок фронту.
За мужність і сумлінну службу був відзначений державними та військовими нагородами, серед яких медаль «За військову службу Україні» та почесна відзнака «За звільнення Харкова».
Після численних поранень і контузій у 2025 році Олексія звільнили з військової служби за станом здоров’я. Здавалося б, тепер він міг бути поруч із дружиною та маленьким сином. Але у 2026 році разом із рідним братом знову повернувся до лав Збройних сил України.
25 травня 2026 року солдат, старший стрілець-вогнеметник Олексій Ковальов загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Павлівка Запорізької області.
Йому назавжди залишилося 32…
Вічна пам’ять і шана Герою!