Хвилина мовчання…

Вони мали різні долі, різні життєві шляхи, але обидва стали на захист України. Обидва залишили вдома найдорожчих людей, які чекали на їхнє повернення…
Сьогодні минають треті роковини загибелі Антона Миндаря та другі — Романа Чудінова.
АНТОН МИНДАРЬ. Назавжди 38…
Антон народився 27 листопада 1984 року у Змієві. Згодом разом із родиною переїхав до селища Слобожанське.
У 2002 році закінчив Слобожанський ліцей № 2 та вступив до Національної академії цивільного захисту України на факультет пожежної безпеки.
Працював на Зміївській ТЕС, харківських підприємствах «Турбоатом», АТ «Хартрон» та інших.
Його пам’ятають як добру, спокійну, працьовиту людину, на яку можна було покластися.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення Антон став до лав Збройних Сил України. Служив командиром мотопіхотного відділення — командиром машини мотопіхотного взводу.
23 жовтня 2023 року Антон загинув, захищаючи Україну.
Йому було лише 38 років.
Удома залишилися батьки, дружина та двоє дітей. Діти, які мали б зростати поруч із батьком, чути його голос, відчувати його підтримку, ділитися з ним своїми радощами й перемогами…
РОМАН ЧУДІНОВ. Назавжди 43…
Роман народився 24 жовтня 1980 року в селі Бірюково Луганської області. Згодом переїхав на Харківщину, до села Таранівка. Тут придбав житло, зустрів своє кохання, створював своє майбутнє. Був щирою, доброю та працьовитою людиною.
Тривалий час працював у Харківському авіаційному інституті. Навіть після російських обстрілів, які пошкодили корпуси закладу, не залишився осторонь — допомагав їх відновлювати.
У квітні 2024 року Роман став до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем першої стрілецької роти першого стрілецького батальйону 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
Захищав Україну на Сумському напрямку.
23 жовтня 2024 року, після важкого бою з ворогом, Роман зник безвісти. Для його дружини Тетяни, рідних і побратимів почалися довгі дні невідомості, надії та очікування. Вони до останнього вірили, що він живий, що повернеться…
На жаль, дива не сталося. Згодом громада провела свого Захисника в останню путь у Таранівці. Попрощатися з ним прийшли рідні, близькі, друзі, побратими, мешканці громади та Зміївський міський голова.
Завтра, 24 жовтня, Роману могло б виповнитися 46 років…
Низький уклін за мужність і жертовність.
Пам’ятаємо кожного. Не забуваємо нікого.