ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Сьогодні, 31 жовтня, згадуємо трьох наших Захисників. Двоє з них загинули цього дня два роки тому. А третій сьогодні мав би відзначати свій 26-й день народження…
ДМИТРО ЛИТВИНОВ — НАЗАВЖДИ 51.
31 жовтня 2024 року у запеклому бою поблизу Новоукраїнки на Донеччині загинув наш земляк, зміївчанин Дмитро Литвинов. Тривалий час Захисник вважався зниклим безвісти.
Навчався у Зміївському ліцеї №1, згодом — у Зміївському професійно-енергетичному ліцеї. Пройшов строкову службу, брав участь у бойових діях у Нагірному Карабасі. Працював в органах внутрішніх справ, старшим виконробом на підприємстві «Лімферемонт» у Харкові, а також у Державній кримінально-виконавчій службі, звідки вийшов на пенсію.
У лютому 2024 року став на захист України.
Дмитро був люблячим чоловіком, батьком трьох дітей — двох синів і донечки. Захоплювався виготовленням макетів кораблів. Один із його витворів зберігається у Зміївському краєзнавчому музеї.
ОЛЕКСАНДР МАКОВЕЦЬКИЙ — НАЗАВЖДИ 39.
31 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Креміна Балка Покровського району Донецької області загинув наш земляк, уродженець села Соколове Олександр Маковецький.
Матрос, номер обслуги відділення морської піхоти військової частини А42210, він загинув під час виконання бойового завдання.
Тривалий час вважався зниклим безвісти. Рідні жили надією та чекали. Але результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше…
Дитинство та шкільні роки Олександра минули в Соколовому. Закінчив Соколівський ліцей, здобув освіту в Харківському політехнічному інституті. Жив і працював у Харкові, створив сім’ю, виховував улюбленого сина. Мав мрії, плани, майбутнє, яке обірвала війна.
ДАНИЛО ТОРШИН — НАЗАВЖДИ 23.
Сьогодні Данилу мало б виповнитися 26 років…
Родом із Луганщини, він ще дитиною пізнав війну. У 2014 році разом із родиною переїхав до села Бутівка Зміївської громади.
Пройшов строкову службу, працював, будував плани. Усміхнений, працьовитий, надійний хлопець, якого любили й поважали.
З початком повномасштабного вторгнення став до лав Сил спеціальних операцій. Був снайпером, вірним побратимом, мужнім Захисником.
11 квітня 2024 року Данило пішов із життя дорогою на поховання свого друга та бойового побратима Артема Родинського.
Йому назавжди 23. Сьогодні йому мало б бути 26…
Три різні долі. Три обірвані життя. Три родини, для яких біль втрати залишиться назавжди.
Схиляємо голови перед мужністю наших земляків. Щирі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав та любив Героїв.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.