Хвилина мовчання

Михайло Верютін. Назавжди 45…
Сьогодні минає третя річниця з дня загибелі нашого земляка, мужнього захисника України Михайла Вірютіна.
Михайло народився у селі Геніївка. Був працьовитою, доброю та щирою людиною. У мирному житті мешкав у Слобожанському, мав родину, виховував сина, любив життя та людей.
12 січня 2023 року став до лав Збройних сил України. Служив старшим сержантом, радіотелефоністом — лінійним наглядачем 2-го мінометного взводу 5-ї мінометної батареї військової частини А03035.
8 листопада 2023 року серце захисника зупинилося назавжди. Йому було лише 45 років.
Денис Мисягін. Назавжди 44…
Сьогодні нашому земляку, Герою Денису Мисягіну, мало б виповнитися 46 років.
Денис народився у місті Зміїв, навчався у Зміївському ліцеї №2. Здобув вищу освіту в Харківському національному економічному університеті імені Семена Кузнеця.
У мирному житті був приватним підприємцем, турботливим сім’янином, люблячим чоловіком та батьком двох донечок. Захоплювався історією, військовою справою та сучасними технологіями.
З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Воював на Донеччині у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
За мужність, відвагу та відданість військовому обов’язку був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та медаллю «Хрест Сил територіальної оборони».
Життя Героя обірвалося у 44 роки. Без люблячого чоловіка та батька залишилися дружина і двоє дітей. Втратили рідну людину мама та брат.
Поховали Дениса у Львові, де нині проживає його родина.
Дмитро Волков. Назавжди 27…
Сьогодні нашому земляку, захиснику України Дмитру Волкову, мало б виповнитися 30 років.
Дмитро народився у селі Борова. Навчався у Чемужівській школі, після закінчення дев’ятого класу вступив до Харківського електромеханічного технікуму. Згодом здобув вищу освіту в Харківському національному університеті міського господарства імені О. М. Бекетова.
1 травня 2024 року Дмитра мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив солдатом, стрільцем — помічником гранатометника 1-го десантно-штурмового взводу військової частини А02181.
Чесно та відповідально виконував свій військовий обов’язок. Але вже 12 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Торецька на Донеччині життя молодого воїна обірвалося.
Йому було лише 27 років…
Вдома на Дмитра чекали батьки та молодша сестра. Та війна назавжди забрала у них найдорожчу людину.
Схилімо голови у вдячності та скорботі.