image

Хвилина мовчання...

Володимиру Агєшину, позивний «Міягі», із Слобожанської громади сьогодні мало б виповнитися 34 роки.
Володимир народився в Казахстані. У 2003 році разом із родиною переїхав до селища Донець Слобожанської громади. Тут закінчив школу, здобув професію в енергетичному ліцеї.
Працював різноробочим, але справжнє покликання знайшов у творчості. Володимир був талановитим художником і професійним тату-майстром. Його роботи вирізнялися майстерністю та особливим художнім баченням.
Він був надзвичайно різнобічною, освіченою людиною. Захоплювався історією, філософією, психологією, багато читав, цікавився світом і вмів бачити значно глибше за звичні речі.
Найбільше любив свою родину. Особливо ніжно ставився до мами, сестри та двох племінників. Був щирим, чесним, відкритим і надійним. А його вірним чотирилапим другом була собака Роксі, з якою він майже не розлучався.
22 квітня 2025 року Володимир став до лав Збройних сил України. Після навчання на Дніпропетровщині як один із найкращих військовослужбовців продовжив підготовку в Президентському полку в Києві, де опанував спеціальність оператора БПЛА.
Далі була Донеччина. Фронт. Бойові позиції.
Побратими згадують «Міягі» як сміливого, надійного, харизматичного та веселого воїна. Його називали душею підрозділу.
23 липня 2025 року Володимир Гешин загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання. Внаслідок ворожого обстрілу він отримав поранення, несумісні з життям.
«Я знайшов своє покликання», — говорив Володимир про військову службу. Він не ховався від відповідальності, був мужнім, сильним і справжнім.
Таким його пам’ятатимуть назавжди.
Андрію Кришталю із села Чемужівка Зміївської громади сьогодні мало б виповнитися 51 рік.
Андрій став на захист України добровольцем у перші дні повномасштабного російського вторгнення. Це був його свідомий вибір — боронити рідну землю та свій народ.
Старший сержант, командир другого гранатометного відділення військової частини А7404, він був мужнім, досвідченим і безстрашним воїном.
Понад сто днів майже безперервно перебував на передових позиціях, на найгарячіших напрямках, де щодня точилися запеклі бої.
13 червня 2022 року Андрій Кришталь загинув поблизу села Руські Тишки на Харківщині, захищаючи Україну від російських окупантів.
У нього залишилася велика родина, для якої він був опорою, силою, підтримкою і теплом.
За мужність і самовідданість у захисті України Андрія Кришталя посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Високу державну нагороду вручили його рідним.
18 листопада 2026 року — друга річниця загибелі нашого земляка, Захисника України Василя Коломойцева. Йому назавжди 47…
Василь народився у селі Лиман. Тут минули його дитинство та юність. У 1992 році закінчив Лиманську середню школу.
2 січня 2024 року був призваний на військову службу. Служив солдатом у складі 150-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Мужній, чесний, справжній...
18 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Кізомис Херсонської області Василь загинув під час виконання бойового завдання.
Минуло два роки, але пам’ять про нашого Захисника живе в серцях земляків. Він віддав своє життя за Україну, за наше майбутнє, за мир на рідній землі.
Пам’ятаємо. Сумуємо. Вдячні за подвиг.
Вічна пам’ять і слава Героям!