️ Хвилина мовчання

Сьогодні минає друга річниця з дня загибелі двох наших земляків — мужніх воїнів Національної гвардії України. Дві різні долі, два життя, які обірвалися в один день — 12 вересня 2024 року, на Донеччині, поблизу Нью-Йорка.
Руслан Тимченко
Йому назавжди 31…
Руслан родом із селища Зідьки, де промайнули його щасливі дитинство та юність. Після школи навчався у Харківському профліцеї будівництва та автотранспорту. Служив строкову службу у ЗСУ, а після демобілізації працював на Зміївській паперовій фабриці та в управлінні поліції охорони у Харківській області.
У червні 2024 року Руслан став на захист Батьківщини у складі Національної гвардії України. Служив стрільцем-санітаром.
Його пам’ятають щирим і відкритим, душею компанії, люблячим сином, братом і хрещеним батьком. Руслан мріяв про своє майбутнє, хотів створити власну сім’ю. Але не встиг…
12 вересня 2024 року Руслан Тимченко героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу Нью-Йорка на Донеччині.
Максим Бутенко
Йому назавжди 41…
Максим народився в селі Велетень. У рідному селі його знали як справжнього майстра на всі руки. Він міг опанувати будь-яку професію: працював слюсарем з ремонту автомобілів, слюсарем зі зборки двигунів у конструкторському бюро, займався будівельними та ремонтними роботами в місцевій гімназії, працював на племзаводі «Червоний велетень».
У лютому 2024 року Максим без вагань став на захист країни та вступив до лав Національної гвардії України. Служив солдатом, стрільцем-помічником кулеметника 2-го кулеметного відділення.
12 вересня 2024 року Максим Бутенко героїчно загинув поблизу Нью-Йорка Донецької області.
Минуло вже два роки, але для рідних час не здатен перетворити цю втрату просто на дату в календарі.
Сьогодні згадаємо Руслана Тимченка та Максима Бутенка поіменно. Згадаємо їх не лише воїнами, а такими, якими вони були у мирному житті: синами, братами, друзями, людьми зі своїми мріями, планами й майбутнім, яке забрала війна.
Світла і вічна пам’ять нашим Героям. Честь тим, хто віддав своє життя за Україну.